Яка економіка, така і політика.

СингапурПару фраз про політику.

З неохотою. Тому що вже давно нічого нового. Тому що знову старі методи, яким не те що не один рік, їм уже не один десяток років. Який там Майдан…

Днями на засіданні Кабміну структуру ДФС (Державна фіскальна служба, там податкова, митниця…) начеб-то вивели з під Міністерства фінансів, і підпорядкували напряму Кабінету міністрів. У такому разі Мінфін залишається без рук, без ніг, та й без частини голови — принаймні, тієї її частини, якою, вибачте, їсть. Це все одно, що головбух вашої фірми раптом став не вашим підлеглим, а чиїмось там — скажімо, вашої мерії…

І все явно і неявно тому, що міністр Мінфіну О. Данилюк займає позицію, яка багатьом не подобається. Здебільшого — олігархам. Походу потрібно зазначити, що позиція О. Данилюка подобається Міжнародному валютному фонду (МВФ). Він прозахідний фінансист. До речі, ми не забули, куди йшли? І звідки?

Зазначимо, ми абсолютно не оцінюємо, і не є симпатиками певних сторін. Ситуація глибоко не досліджувалась, та й хто туди пустить — досліджувати чиїсь… інтереси. Проте насторожують певні моменти. Такі симпатики з’явились в широкому інформаційному полі. Як по команді. І це односторонні антисимпатики О. Данилюка. Статті схожі, як дві краплі води, базуються на однакових «фактах» чи, вірніше, «думках». З однаковими висновками, які явно мають на меті сформувати певний потрібний відтінок у суспільний думці. Звісно, негативний. Не дивує авторство пана Охріменка, проте спокусились (і чому це…) і більш серйозні політичні і економічні оглядачі.

Писати немає про що, чи не хочеться задарма? Чи хочеться не задарма? Чи ставки виросли, і хочеться суттєво не задарма? Писати є про що, проте в Україні писати на деякі теми, виявляється, уже як мінімум некомфортно, так би мовити. Можливо, дійде до того, що скоро писати страшнувато буде? Привіт політтехнологіям «запоребрика».

У владних кабінетах практично не залишилось спеціалістів, яких називали реформаторами. Сам термін «реформи» у нашому суспільстві придбав відтінок оманливості, пустоти, і супроводжується явним роздратуванням при згадуванні вголос.

Гей, п. Президент, Рада, Прем’єр — з усією повагою, яка ще залишилась, ви там не збились з дороги? З тієї самої, яку обіцяли?

А на фото — Сінгапур. Так, на згадку. Як приклад того, куди нас мали швидко-швидко привести наші народні обранці.

С. Бондар

Редакція сайту може мати думку, відмінну від авторської.

 

Категории: Політика

Добавить комментарий

Top