Приземленння ракети — носія Falcon 9

Основна ступінь ракети -носія Falcon 9 після виведення на орбіту вантажного корабля для МКС слухняно повернулася на землю, на цей раз — на сушу, фактично в точку старту. Подібні відео ми вже бачили, тим більше приземлення на морську платформу. Але цього разу останню фазу приземленя знімали з повітря, зі спеціального дрона.

Кадри вийшли просто фантастичні, навіть не віриться, що такі технології вже існують. Цікаво ознайомитися з деякими технічними деталями фази повернення Фалькона-9 на поверхню Землі.

Багаторазова ракета — носій, вона ж — перша і основна ступінь, виштовхує вантажний корабель на висоті приблизно 200 кілометрів над поверхнею землі на орбіту. Звідти, зробивши петлю, фактично починає падати, стрімко набираючи швидкість до 2-х кілометрів за секунду. Падає спочатку трішки під кутом, потім вертикально. Десь за 30 секунд до моменту приземлення вмикаються основні і коригуючі двигуни, різко гальмуючи цю конструкцію довжиною 41 метр, діаметром 3,6 метра, і вагою 60 тонн, на які половина припадає на ракетне паливо.

Економія порівняно зі звичними, більш затратними пусками складає приблизно третину від затрат. Середня вартіть запуску такого вантажу на земну орбіту складало у середньому 62 мільйони доларів. За схемою і технологією SpaceX — 42-43 мільйони доларів. При цьому перша ступінь використвовується повторно, між тим її вартість  — на рівні 75 процентів від ціни запуску.

Falcon9-launch-profile 9Цікаво, що всі старти, які вже відбулися, використовували першу ступінь перший раз. Іншими словами, повторних пусків ще не було. Перший пуск з повторним використанням основної ракети планується вже у березні 2017 року. Повторне використання зекономить 30 мільйонів доларів, і тільки тоді стане вигідним як для SpaceX Ілона Маска, так і для замовників вантажних таксі у космос.

Між тим, цього літа SpaceX планує запуск ракети важкого класу — Falcon Heavy. Ціна доставки цією ракетою вже сама по собі конкурентна, а за повторного використання — у неї не буде конкурентів.

Конкуренція між приватними космічними компаніями робить свою справу — технології доставки вантажів на орбіту наростають лавинообразно. За таких умов плани американців і європейців колонізувати Марс та супутники великих планет Сонячної системи не виглядають фантастично. Справа у кількох роках часу.

С. Бондар

Категории: Архів

Добавить комментарий

Top