www.enn.com.ua

Погляд на мораторій через власну призму власності на землю

• на glavred
• 08.10.2016
• Без комментариев

 Елементарні речі. Із такими ж висновками.

У мене є власність. Земля – пай на 2,3га. Згідно якого конституційного права мене обмежують у праві на розпорядження моєю (моєю!) власністю? Заборонивши, у мене фактично її відібрали. Начебто тимчасово, але ж – відібрали. Зараз нею розпоряджається хтось інший, але не я. І навіть не той, кому я був змушений (саме змушений) віддати начебто в оренду. Якимось дуже дивним чином агрофірма – орендар в один момент кудись зникла і з’явилась інша особа – так чи інакше, а уособлює цю «особу», як виявилось,  Тетяна Засуха. Я б їй і клаптика не дав, але ніхто нікого не питав. І платить за пай фактично стільки, скільки забажає. Вірніше, не платить, а як кажуть інші співвласники – «дає».

Приклад наводиться для того, щоб зрозуміти – чи те, що ми маємо, краще того, що нам обіцяють добрий десяток років? «Радикальний» спеціаліст Ляшко турбується про мою землю? Геть! Мені вирішувати. Не Ляшко, не Засуха мають розпоряджатися моєю власністю. І навіть не Верховна Рада.

Можу допустити, що у масштабах країни «ще не час». Навіть якщо так, то це одночасно означає, що влада признає ідіотами практично всіх землевласників. Маєш пай – ти ідіот, не спроможний правильно розпорядитись своєю власністю. Неправильно продасиш. Не тому дяді. Потрібно дорого продати хорошому дяді, а ти продасиш дешево поганому. Яка ж турбота…

Не час, до речі, ще й тому, що влада для цього нічого не зробила, а вже мала б. Ті ж самі Ляшко, Тимошенко завжди проти. Реформи буксують, хоч галасу і немало. Влада чи не зробила, чи не зуміла, чи не схотіла? Варіантів три, немає четвертого.

Сергій Бондар,

спеціально для enn.