Новини з Парижу

ЗеленськийТільки що прочитав, що табір біля адміністрації президента України до ранку буде згорнуто. Там вирішили, що діючий президент В. Зеленський «не перетнув червоних ліній». Виходить, що в нашій державі є надбудова, чи що там, яка над Президентом. До речі, потрібно зазначити, що ця приблуда — ой, вибачте — «надбудова», представляє політичні сили, які у парламенті ніякого значущого числа не представляють. По суті, вони представляють досить спірні за своїми моральними якостями і цінностями политичні сили, яким дуже не подобається ситуація, що вони вже не при владі, і на їх очах вони досить стрімко втрачають там своє реальне представництво на важливих постах.

Проте те, що нинішній президент не перетнув «червоних ліній», вони ставлять в заслугу саме собі. Смішно. Чимось схоже на росіян і на Путіна, які, якби там не закінчились переговори у Парижі, будуть кричати про свою впевнену перемогу. Зрозуміло, на який піпл цей крик розрахований. Там — уся Росія. У нас — теж є, на жаль.

А тепер і про Париж, але перед тим про … Вашингтон.

Хто помітив, що ще перед вильотом основних фігурантів нормандського саміту у Париж, у Вашингтоні вже сидів тов. Лавров, міністр іноземних справ РФ? Це надзвичайно важливий момент. Саме це говорило про те, що червоні лінії, коли що, будуть моментально донесені до вух В. Путіна. У разі, якщо він буде себе поводити занадто, як би так цивілізованише висловитись — нахабно — по відношенню до України, до нашого президента, а значить, і до нинішнього і майбутнього Європи.

Ось хто визначає червоні лінії. А не купа обдурених нашими самими розумними крадіями, які так майстерно замаскували, а перед тим очолили, всі корупційні схеми попередніх нерозумних.

Третім на місце зустрічі приїхав тов. Путін В. На самому довгому і високому членовозі, який тільки можна уявити. Типу — «сделано в России» (дизайн — під Британію, залізо — німецьке). Більше, ніж німецький Merсedes п. Меркель, чи модерновий, проте цивілізовано скромний автомобіль французького Renault  п. Зеленського. Мені здалося, що окрім сміху, це не викликало інших емоцій. Хіба що, можливо, в РФ… десь там, подалі навіть від Москви і Санкт Петербургу, де немає не тільки розуму, а й доріг.

Дещо по суті.

Президент В. Зеленський твердо відмовився від змін Конституцій під особливий статус Донбасу. Не знаю як у кого, а у мене сумнівів щодо цього не було.

Виборів у 2020 році не буде, тільки чотиримісячна тяганина з умовами про умови цих виборів.

Дуже красиве розтлумачене п. Єрмаком бачення «обліко моралє» реальних представників Донбасу. Мовляв, ті особи, які представляють ЛНР-ДНР, де-факто і де-юре ніким не признані. Навіть Росією. Давайте, мовляв, пропорційно, від усіх регіонів Донбасу, призначимо реальних представників. Не самозванців, які виплигнули нізвідки (хоча ясно, звідки). З нинішніми представниками бойовиків Україна говорити не буде.

Тобто м’яко, інтелегентно і тонко, на полі ворога, наші починають перегравати росіян. У всякому разі, для початку, починають ставити іх у дуже незручне положення.

До контролю кордону наші не добрались поки-що. Ну так, на це поки-що і не сподівались. Проте про припинення вогню до кінця 2019 року домовились. Там був Путін, зазначу.

Ми не дали згоду про суцільне відведення військ по лінії розмежування. Тільки у певних відрізках (наші військові мали зарані про це думати). І то є добре. Хто ж повірить росіянам.

Путін дав своє слово про обмін полоненими. У Парижі, зазначимо, при свідках.

Наші дали згоду на поставку газу на ті три мільярди доларів, які РФ програла нам по суду. І це нормально, навіть — добре. Це — результат.

І взагалі, мені не подобалась і не подобається роздмухувана певними колами (див. початок статті) думка, що пан Зеленський такий собі наївний хлопчик, куди там проти тов. Путіна. А я так не думав, і не думаю. Тов. Путін не представляє із себе шонайменшої загадки. Звідки вийшов, що пройшов, ким став і ким хоче стати. Що реально має за плечима. Де понти, де не понти. І чому останніх чим далі, тим серйозніше меншає.

Багато у чому цю зустріч можна вважати першою. Президент Зеленський висловив думку, що у Парижі була «нічия».

Якась така дуже оптимістична для нас нічия.

С. Шпак

 

 

 

Категории: Архів, Політика

Добавить комментарий

Top