Х-Фактор. На кого світить прожектор.

Моя третя стаття про Х-Фактор. Друга стаття була написана, проте бажання виставляти її в ефір не було. Замість того, в ефір пішов я сам. В буквальному сенсі. Не на останній, а на передостанній. І знову пишу відгук не відразу, а лише після того, як вгамувалися емоції.

Про відчуття у самій залі, чи студії. Там я відчув себе якщо не учасником, то як мінімум – декораціями.  А декорації там класні. Навіть забулося сорока-хвилинне чекання на холоді біля входу, поки охорона збирає, розбирає, потім знову збирає рамку металошукача. Але то – дрібниця у порівнянні з Шоу.

І Шоу, маю сказати, продовжується.

Відразу про різницю сприйняття. По TV і в залі – і картинка, і сприйняття більшості номерів  — різне. Тепер краще зрозуміло, чому на столі у А. Данилко стоїть монітор.

А от які відчуття від останньої серії шоу.

Є сумнів, що Х-Фактор – просто конкурс, чи тільки – конкурс. Якби більшість «суддів» не були продюсерами (а ті, що по сидять по краю суддівського столу – якраз і є більшість), а скажімо, мистецтвознавцями, чи зірками – не продюсерами, то інша справа. А так – є інтереси. А можливо – і конфлікт інтересів.

Я писав у першій статті, що без The Hypnotunez і DETACH  Х-Фактор стане сірим, естрадно і попсово однотонним, як останні роки. Ха-фактором, як кажуть у народі. 60-70 відсотків для цього  було зроблено минулого разу.  The Hypnotunez втрачено (втрачено тільки для цього конкурсу).

Цікаво, чи поставало питання, чи може його спеціально уникають – щодо голосів за того чи іншого виконавця з-за кордону. Мається на увазі, взагалі-то один «з-за кордон». Або ж  — напряму – голоси з Росії? Якщо ви скажете, мовляв, та ну, тут чисто мистецтво, заперечу – чистого зараз немає. Гібридні голоси — можуть бути.

Диво з тими конкурсними завданнями. Якщо для DETACH дали таку …такий… репертуар, і вони витримали, це ще не значить, що поступили правильно. Для того, що взнати чи розширити межі витривалості, навіщо давати весільний репертуар – дайте щось достойне. Зрозуміло, що DETACH – броньовані хлопці, та й кігтями за цей проект навряд чи тримаються. Тому навіть те… той… репертуар, як у минулому ефірі, можуть зіграти і заспівати. Не всі ж з Полтави, хто на сцену виходив, зірками були. Звісно, я маю на увазі Козаченка.

У випадку з The Hypnotunez все складніше. Чи судді, чи режисери, підкинули (саме підкинули) народну класику, і їм самим смішно наперед. Данилко і Меладзе її таки і правда, мабуть що не знають. Тим більше! І як би добре чи не дуже, зрозуміло всім  чи не всім,  вони б «Туман яром» не зіграли – вердикт … був відчутним наперед. Підстава?

Тоді чому Севаку Ханагяну не дали щось подібне? Українське, чи навіть вірменське. Кострубату «Молітву» не зараховуємо як щось важке – він весь час таке виспівує, звик. І якщо він готовий СНГ-шний артист, як хтось влучно замітив, то що він тут робить.

Як 2х2=4. Не здивуюсь, якщо Севака проштовхують на першого. Випхнули найяскравіших, залишили (для баласту, щоб мовчав піпл?) професійних, на фоні слабеньких Вітерків – оп-па! Співак №1!

То наївні мрії теоретиків від справедливості — The Hypnotunez, DETACH, Пігура-Сичак у фіналі. «Побеждает не сильнейший» — так, пане Меладзе? Я про «Гейшу» ВІА Гра.

Стосовно вбивчої (оскільки це вплинуло на голосування!) критики The Hypnotunez від пана Меладзе. Стовідсотково, і Ви, пане Констянтин, навряд чи самі станете заперечувати, що про українську народну музику Вам глибоко судити навряд чи варто. Як і пану Данилку, хоч і дещо з інших причин. На третій день після ефіру в голові все одно звучить «Туман яром» у варіанті Гєри Луідзе та його музикантів. Проситься в  плеєр. Двадцятирічним подобається! Пісня отримала нове життя.  А вам, панове, мінус – ви все частіше не ногу з піплом.  Піпл, на який буваю злий за його все-прийняття попси, показав себе вищим за ваші відчуття, затуманені коммерсом від музики.
Метр помилився хоча б у тому, що сказав це уголос. Головне, щоб він не став доводити протилежне. Помилився й у тому, що музика The Hypnotunez заскладна для піплу. Так – не для всіх. Але й М-band – не для всіх. Хто зна’, чиїх стане більше. Можливо, він і сам буде цьому радий. Відчуття «класу» в музиці у К. Меладзе надзвичайне, плюс широта душі і відчуття справедливості.

А щодо суддівського сміху, то мушу нагадати українську приказку: з під сміху люди бувають.

Гєра Луїдзе! Вам  — Дякую, Спасибі, Thank you all The Hypnotunez. Радий, що за збігом обставин вийшло фото з Вами. Для мене це і честь, і задоволення.

Ви не просто вилетіли з Х-Фактора. Далі – а хоч Євробачення, а хоч що самі забажаєте – на Вас уже світить Прожектор.

Ви вилетіли на свободу.

Сергій Бандура.

Редакція може мати думку, відмінну від авторської.

 

Категории: Архів

Добавить комментарий

Top