Формула майдану

МітингВже всі написали про 10-ти (насправді – 14ти) годинний марафон з одним президентом і кількома сотнями журналістів. Відмітили плюси і мінуси. Полаяли і похвалили президента. І організаторів, і оточення, і ту бідну, таку маленьку, але таку розумну, тендітну і войовничу пані Мендель. До-речі, мені вона як професіонал однозначно подобається. Гадаю, Заленському просто заздрять на такого профі. Тому і кусають.

Постараюсь не повторюватись. Тому відмічу фактично одну річ.

Мені було цікаво, як президент виплутається, як завжди – не штатно, з ситуації з демонстраціями громадян (назвемо їх так) проти прийняття Україною формули Штайнмайєра, проти пов’язаного з цим розведення військ, і т.д, і т.п. Демонстранти неемоційну дипломатичну інформацію щось не дочувають, потрібно було витлумачити їм якось простіше і голосніше – або донести ще якось так, щоб вони могли зрозуміти. І повірити професіональним дипломатам, і професійним військовим.

Проблема ще й у тому, що мітингуючі не чули не тільки з тієї причини, що не є професіоналами ні в одній зі згаданих професій, а й тому, що в їхні вуха було кому накричати й наповторювати всіляких страшилок.

От і був придуманий такий трохи дивний, але креативний хід з супер-пресконференцією з рекордною кількістю запитань і відповідей. На думку організаторів, це мало б зняти всі запитання не просто у громадян, а особливо у тій  частині, яка мітингувала, на площах чи біля лінії зіткнення.

І так здається, що цього на сто відсотків не відбулося. На скільки було успішно – буде видно по найближчим у часі  мітингам.

Проте, тут є момент. Якщо такі протести зникнуть геть, то це теж не буде вигідним – не буде вигідним державі. Не буде вигідним тому ж таки президенту Зеленському як гаранту і першому представнику єдиної, сміливої, відчайдушної України, яка вже ніколи не покориться Московії.

 

Категории: Головна, Політика

Добавить комментарий

Top