Фінансова доля українця

Про фінансову долю українця (бо вона не така, як у американця).                           Опус в двох частинах. Частина перша.

Є люди, які спочатку дивляться з подивом на те діло, яким я вирішив зайнятися, коли прийшов час розпрощатися з банківською справою. Але від фінансової сфери я не відійшов.

Проте, писатиму загалом не про себе. Більше – про час. Людські звички. Потребу реагувати на зміни, які на нас не можуть не впливати.

Думки не для преси. Люди, йдіть на х*р. Вам приносиш фінансовий порятунок на старість і на випадки проблем зі здоров’ям, коли вам буде жопа, а ви комизитесь. При цьому добровільно претесь в якісь МММ чи у Jewerly  — і стоїте в чергах, щоб віддати їм гроші. Але спочатку питаєте мене і потім кажете, що я щось там  не доганяю. Хоча це Ви, направляючись в черговий раз в чергову дупу, спитали мою думку і очікували похвального відгуку. З’явись МММ ще й утретє, то багато хто знов поперся б туди з грошима.

Говорив і тоді, і зараз – не можна їм віддавати гроші, це не має відношення до фінансової справи, до заощаджень, до заробітку. Не слухали. Можливо, що і зараз не прислухаєтесь, але я скажу. Робота така.

І досі народ якийсь нажаханий, вірить у чудодійну фігню і легкий заробіток. Ну, взагалі-то давно відомо, що якась частина людей завжди буде готова віддати свої грошові кошти шахраям заради якогось нового фінансового чуда.

Добиває інше.

От приходиш як дипломований, підготовлений, фінансист до речі, говориш, що світ змінився. Що пенсії від держави не буде. Що лікування від держави теж фактично не буде, якщо не буде чим оплатити те лікування. Що є шлях уникнути цієї життєвої кризи (назвіть це інакше, можливо, у Вас вийде більш влучно). Що у світі вже все і придумано, і апробовано. Включаючи і вихід із подібних ситуацій. Говориш власне те ж саме, що говорять і наші державні мужі найвищого рангу.

Маленьке пояснення нинішньої ситуації.

  1. Хороше лікування не може бути безкоштовним, тому що є дуже дорогою хороша фахова освіта, і дуже дорого коштує якісне лікувальне устаткування (мільйони і мільйони доларів. Хороша приватна клініка вузької направленості – це тільки саме устаткування на суму від 35-50 млн доларів. Плюс кваліфіковані кадри, які себе цінують). Держава може потягнути лише масовий, уніфікований, полегшений, тобто дешевий варіант. Крапка. Тому не потрібно кричати, що охорона здоров’я має бути безкоштовною. База – так, згоден. Але на безкоштовній базі не можна якісно лікувати – там по-суті нікому і нічим. Персонально Ви де б хотіли вилікувати серйозну хворобу? Чи навіть несерйозну? Зуби, наприклад, лікуєте в приватних клініках, чи шукаєте державну? От! Така Реальність. Закрили питання?

 

  1. Пенсія. Ніхто нікого – навіть держава, не заставляє працювати до встановленого державою того дикого пенсійного віку. До нього ще спробуй добігти – держава його весь час відсовує. А як і добіжиш – то вже нічого не захочеш, нічим буде хотіти, і ні на що тих пенсійних копійок від держави не вистачить. Проста думка – а навіщо грати в такі ігри з державою? З державою, у якій пенсіонерів з кожним роком все більше й більше ніж тих, хто цій державі платить пенсійні внески? Держава, дай Бог, щоб була в змозі забезпечити нам соціальний мінімум. Так і хочеться написати – соціальний мізер – так точніше. Проста арифметика, для першого класу. І так, до речі, в усьому світі. Навіть у Китаї. Там взагалі немає державного пенсійного фонду. Як і у реформованій Грузії. Як і у ряді країн Європи, і не тільки. Це – теж реальність.

 

На пенсію реально можна вийти у будь-якому більш ранньому віці. Призначте її самі через певну кількість років, і самі собі відраховуйте. Отримаєте з доходом. Питання – куди і як. Про це читайте далі. Розберіться з цим питанням, це не важко. Простенький арифметичний калькулятор і Гугл (Googlе) тепер у кожного на відстані невитягнутої руки – смартфон, комп’ютер.

Україна не належить до розвинутих держав. Це факт, не забуваймо. Ми тільки пробуємо стати на цей шлях. Але ми упираємось. Упирається і держава, і громадянин, якщо так можна (авансом) назвати сучасного українця. Як так виходить, що у розвинутих державах громадянин сам собі накопичує на третій, останній період життя, і може не чекати тих нещасних принизливих копійок у ті нещасні 65-70 років? Але у нас про це не знають.

Так от, забезпечена старість – це державне діло, але займаються цим інституції недержавні. Найкрупніші з них існують довше, ніж багато сучасних держав. Роль держави – контроль. Про це і буде мова.

Так що, може спробувати прикинути варіанти накопичити собі грошиків на заслужений відпочинок? Їх насправді, усього кілька. Починаю з варіантів, які почув від своїх клієнтів.

  1. Матрас (подушка, банка під сливою у садку, під кришкою в унітазі, і т.д.). Знаєте, якщо накопичувати таким способом, накопиченими грошима скористатися не вийде. Навіть якщо добре піде сам процес, доведеться на ту подушку не лягати, а спиратись і спати стоячи, так що якась болячка гарантована. А у варіанті з унітазом не буде місця для води, доведеться ставити ще кілька… Схожі проблеми в усіх таких різновидах накопичення грошей. До речі, ви вірите, що за 20-30 років ніхто, окрім вас, до них не дістанеться? Люди, миші, цвіль?

Якщо говорити без гумору і сухою мовою фактів, то у такому варіанті «накопичень» відсутня наявність відсотків. І непогано було б мати у комплекті ще й страховку – про неї пізніше.

  1. Банк. Серйозно, як на перший погляд (нагадаю – автор має чверть віка банківського стажу, а загальний фінансовий – ще більше). І скільки банків на вашій пам’яті лопнуло? На моїй — близько сотні. І першим був могутній Державний банк СРСР. Разом з державою. Фонд гарантування? Стоп, давайте серйозно – ви що, справді увіровали у всемогутність цього фонду? ДПФ, ФГВФО – це не самі любимі діти держави, бо це фінансова діра, яка тягне держбюджет у прірву. Сухо фінансово: банки не дадуть відсотки вищі за рівень інфляції. Про Ваші вклади всі знатимуть. Їх можна заарештувати і відібрати згідно Закону. Чи поділити. І знову — так, у «комплекті» немає страхування від основних негараздів, з якими, як правило, стикаються уся живі люди. Детальніше про це – нижче по тексту.
  2. Недержавні пенсійні фонди (НПФ). Громадяни згадують про такий варіант рідко. Теоретично вони існують давненько, деяким по 20 років, якщо не більше. НПФ не обов’язково виплатить дохід. На фінансовому ринку нашої держави НПФ-ам взагалі важко щось заробити. І ще — банкрутства НПФ-ів у всьому світі – не рідкість. Навіть у США. Надійність — нижча, ніж у банків. І знову ж таки – відсутнє страхування.
  3. Нерухомість. Це бізнес, а не вкладення. Серйозний окремий бізнес. За умови, якщо це бізнесова нерухомість (дорогі офісні приміщення на першій лінії перших (крупних) міст, а краще – столиці. Все інше – морока, не називайте це бізнесом, бізнесмени засміють. І не забувайте, що у вас є (чи будуть) діти. І вони внесуть корективи у ваші плани, ви не зможете своїм дітям відмовити у їх планах і потребах на колись чисто Вашу нерухомість, тим більше, якщо вона житлова.  І, як вже здогадуєтесь – і у цьому варіанті теж відсутня підстраховка.

Пенсійний вік

Закінчення у другій частині.

Добавить комментарий

Top